Всі кругом лише кричать про те, що потрібно тікати з роботи і займатись власним бізнесом – тоді ти ні від кого не будеш залежати, сам керуватимеш своїм часом і гроші гарні матимеш. Натомість, як найманий працівник ти нічого ніколи не досягнеш і повинен постійно комусь підкорятись.
Приведу приклад людини, що “працює на дядю”. Це Олівер Х’юз, президент банку “Тінькофф Кредитні Системи” – він працює на Олега Тінькова і отримує за свою роботу $ 3 000 000 в рік (пруф).
А тепер скажіть, якби ви були настільки гарним управлінцем, що “працюючи на дядю”, отримували б за свою роботу такі гроші, ви б сильно хотіли працювати на себе?
Tags: бізнес, гроші, Олег Тіньков, робота
Так
Бо маючи такий набір умінь та навиків, за які платять такі гроші, можна створювати бізнеси, які варті в десятки-сотні-тисячі разів більше.
Андрій Хаврюченко, слідуючи такій логіці Олівер Х’юз дуже тупить, бо заробляє ВСЬОГО(!) $3 000 000! А хіба може тупа людина заробляти ТАКІ гроші?
Здається, справа тут в іншому – наявність або відсутність підприємницького духу та бажання ризикувати – а це не завжди признак тупості чи слалабості.
От от, це все порожні слова. Говорити про якісь плюси “не роботи на дядю” можна лише добившись чогось в власному бізнесі.
Я нажаль, ще не можу так говорити, але якщо навіть незабаром зміг би, то не став би)
Тому що, сама суть цього поняття належить людям які працюють на дядю. Така собі псевдо-мотивація для самовдосконалення яка не дії.
Тому що пусті балачки не діють, діє практика)
Mauzer, не можу не погодитись! Мотивація – річ потрібна, але погано, коли вона межує з обманом самого себе!
Щож я б не проьи на таку роботу ходити.